Портал в режимі тестування та наповнення
Інтерв’ю в журналі «21-ше століття»
Опубліковано 21 вересня 2010 року о 13:28

 

Журнал «21-ше століття»: Шановний пане Посол, останнім часом щодо зовнішньої політики деяких країн, в тому числі й Туреччини, використовуються терміни на кшталт «перегляд», «зрушення осі». В Україні наразі триває процес реструктуризації зовнішньої політики країни. Як Ви в загальних рисах можете цей процес охарактеризувати?

Відповідь: Події, що сьогодні відбуваються в світі, це надзвичайні події і ми не повинні цьому дивуватися. Все розвивається у відповідності до певних етапів. Так, завершилася холодна війна, розпався Радянський Союз. Після цього у світі сформувалася однополюсна система. Однак, через два десятка років, коли ми ввійшли у 21-ше століття, виявилося, що в світі стабільності не додалося. Що стосується сьогодення, то очевидно, що чимало країн, політичних утворень, Європейський Союз надали своєму зовнішньополітичному курсу нових форм. Після того, як Україна обрала нового Президента, безумовно, відбулися зміни й в політичному житті нашої країни. На новому етапі Україна зайнялася реструктуризацією зовнішньополітичного курсу у відповідності до власних інтересів. У нашій державі було ухвалено новий закон. 2 червня 2010 року було прийнято закон «Щодо Засад внутрішньої та зовнішньої політики України». Закон вже набрав чинності. Цим законом визначається місце України в світі. Разом з тим, законом передбачається стратегічне партнерство із США, Російською Федерацією, ЄС, визначаються відносини з ними та «позаблоковий статус» України. Зокрема, даний закон включає в себе питання щодо дружніх відносин із країнами, з якими ми межуємо, тобто із сусідніми країнами, а також питання безпеки. Немає жодних змін у відносинах із такими дружніми країнами, як: Туреччина, Азербайджан, Польща, з якими у нас склалися добрі стосунки. Ми будуємо глибокі, серйозні відносини із цими країнами та працюємо в напрямку їх розвитку. Я хочу підкреслити два важливих принципи в зовнішньополітичному курсі України, якого вона дотримується сьогодні. Це – принципи стабільності та прагматизму. Колишню владу України звинувачували у формуванні незбалансованої політики між Росією та США. У відносинах із Росією та США кожен із них розглядався як альтернатива один одному. Це – безперспективна позиція. На мою думку, Російську Федерацію та США у зовнішньополітичному курсі України не потрібно розглядати як два різних полюси, що протиставляються один одному. Це – великі держави. Куди ж у цій структурі віднести відносини із Китаєм, ЄС та Туреччиною? Зовнішня політика країни має будуватися з урахуванням геополітичних реалій, історичних та економічних чинників. Цього від них вимагає прагматизм. Уявіть собі, що раптом Ви повертаєтеся спиною до Росії, з якою у Вас відносини тривають більш ніж 1,5 тисячі років, та говорите: «Я буду будувати наші відносини не з Росією, а з ЄС». Це – абсолютно безглуздий підхід. Ось чому сьогодні ми повертаємося до нормальної, збалансованої моделі. Сьогодні відносини між Україною та США розвиваються у відповідності до законодавства. Ми розвиваємо відносини з Росією в рамках національних інтересів України. Тобто ми не робимо нічого на користь інтересів Росії, порушуючи при цьому свої власні інтереси. Ми лише співпрацюємо у тих питаннях, проектах, які відповідають національним інтересам України. Зокрема, розвиваючи відносини із Російською Федерацією, не ігноруємо при цьому й відносини з іншими нашими стратегічними партнерами.

21-ше століття: Як Україна в даний час забезпечує баланс між ЄС, США та Росією? Останнім часом говориться про те, що у ЄС немає здорової інтеграційної політики щодо України. Відносинам з Росією приділяється велике значення.

Відповідь: Частково ми вже торкалися цього питання. Я б хотів зазначити наступне. До сьогоднішнього дня відносини між Україною та Росією були на «нульовому рівні». Тому зараз ми відновлюємо відносини з Росією. Відповідно, може скластися враження, що у взаємовідносинах України та Росії відбуваються суттєві зміни. Насправді ж це – відродження втрачених відносин. Росія – велика, сильна, багата країна. І вона будує свої відносини у відповідності до прагматизму. І саме це є причиною активізації останнім часом дипломатичного трафіку, двосторонніх зустрічей. Досить тривалий час не можна було встановити зв'язок. Сьогодні ж лідери двох країн досить часто зустрічаються. Що стосується ЄС, то у нього є свої специфічні проблеми. Створення нової моделі Європейського Союзу відбувається дуже повільно та болісно. Країни ЄС мають серйозні економічні проблеми. Зокрема, привертає увагу економічна криза в Греції, Іспанії, Португалії та Угорщині. Сьогодні ми задоволені нашим політичним діалогом із ЄС. У ході двосторонніх зустрічей на рівні Президента та Комісарів ЄС обговорюються дуже важливі питання. Наразі проводяться інтенсивні перемовини щодо створення зони вільної торгівлі. Продовжуються переговори щодо скасування візового режиму. Я думаю, що восени в цьому питанні буде досягнуто прогресу. Переговори з ЄС відбуваються на регулярній основі. Оскільки наші відносини з Росією відбудовуються з «нульового рівня», безумовно, продовжуються інтенсивні контакти та перемовини в цьому напрямку. Звичайно, на перший погляд, складається враження, що в зовнішньополітичному курсі України відбулося зміщення пріоритетів. Однак, таке сприйняття є кардинально неправильним. Іншими словами, про будь-які зміни в балансі взаємовідносин України та Росії навіть не йде мова. Ми відновлюємо взаємовідносини з Росією в контексті наших стратегічних інтересів. Таким же чином ми розвиваємо відносини зі Сполученими Штатами Америки. Я сам працював у США. Я дуже добре знаю, яким чином розвиваються українсько-американські взаємовідносини, насамперед у торгівельно-економічній сфері. Те саме я можу сказати і по відношенню до наших взаємовідносин із Російською Федерацією. Росія – безпосередній покупець української продукції. Наразі обсяг торгівлі збільшився до рівня до кризового періоду. Це дуже добре.

«21-ше століття»: На Вашу думку, як після цього Україна розвиватиме свій «позаблоковий статус»? Якщо в Україні відбудеться зміна керівництва держави, чи буде й надалі проводитися політика щодо «позаблокового статусу»?

Відповідь: «Позаблоковий статус» України зафіксований у політичному правовому полі. Поки цей закон в дії, про зміну цього принципу не може бути й мови. Ця політика була визначена законом. Крім того, ухвалення цього принципу не є випадковим. Ми не віримо в те, що блокова система є найкращою системою. Зараз в НАТО створений «комітет наймудріших», який займатиметься формуванням нової концепції НАТО. У НАТО є власні проблеми. Ми, як дипломати, дуже добре розуміємо його політичні та військові складові, але для пересічного виборця в Україні не зрозуміло, чому ми повертаємося спиною до інших і намагаємося вступити в НАТО. В даний час 20% людей, можливо 30%, тобто меншість населення, висловлює бажання щодо вступу України в НАТО. Безсумнівно, у «позаблокового статусу» є свої плюси та мінуси. Однак, цей принцип був обдумано прийнятий і має правові основи. Але це не завадить нашому співробітництву з НАТО. Ми будемо продовжувати співпрацю з НАТО, як це було й раніше. У нас є велика кількість військових, наукових програм, проектів, пов’язаних із надзвичайними ситуаціями. Ми організовуємо спільні військові навчання. Наприклад, нещодавно за участі Туреччини, США та України в Чорному морі проводилися навчання «Сі Бриз - 2010 ». Такі заходи проводитимуться і надалі. Це не суперечить «позаблоковому статусу». Прийняттям такого принципу ми перекрили шлях до членства в будь-якому іншому блоці. Ми будемо працювати й надалі в напрямку оновлення наших збройних сил, впровадження військових реформ, пошуку нових напрямків співробітництва та особливо в питанні забезпечення безпеки в Чорноморському регіоні.

«21-ше століття»: Якщо ми зараз будемо оцінювати розвиток українсько-турецьких відносини з 90-х років і до сьогодні, чи вдалося досягти бажаного рівня?

Відповідь: Коли ми говоримо про стан українсько-турецьких взаємовідносин, то можемо сказати, що, особливо в контексті наших політичних відносин, у нас немає жодних проблем. Політичні відносини між нашими країнами були встановлені на початку 90-х років. На той час Туреччина однією з перших визнала Україну. У цьому році відбувся офіційний візит Міністра закордонних справ Турецької Республіки Ахмета Давутоглу до України, в рамках якого було підписано «План дій на 2010-2011 рр.» та парафовано Спільну Декларацію щодо створення ради високого рівня стратегічного партнерства. Наразі на порядку денному - організація офіційного візиту Прем’єр-міністра Турецької Республіки до України. Контакти з турецьким урядом показують, наскільки Україна відіграє важливе значення для Туреччини, є стратегічним партнером та дружньою країною. Між Президентом України та Прем’єр-міністром Туреччини встановилися міцні дружні відносини. Вони в липні ц.р. провели зустріч в Стамбулі. Ми хочемо закріпити стратегічне співробітництво між нашими країнами шляхом реалізації конкретних спільних проектів. Ми проводимо перемовини щодо реалізації двосторонніх стратегічних проектів в різних сферах, особливо в енергетичній галузі. Ми задоволені станом розвитку наших відносин і переконані в тому, що візит Прем’єр-міністра Турецької Республіки до України надасть їм важливого імпульсу. Після створення Ради високого рівня стратегічного партнерства в багатьох сферах та на рівні компаній буде сформовано механізм співробітництва. Чим менше уряди будуть втручатися в сферу торгівлі, тим краще. Але двері повинні бути відкритими. З часом ми розпочнемо переговори щодо створення зони вільної торгівлі та започаткування безвізового режиму. Іншими словами, наразі започатковано важливий процес в напрямку двостороннього співробітництва і ми сприятимемо подальшій конкретизації цього процесу.

«21-ше століття»: Сьогодні чи завтра може виникнути ситуація, коли надзвичайне озброєння флоту, що базується в Севастополі, може поставити під загрозу безпеку Чорноморського регіону. Що стосується Чорного моря, чи є в України якийсь механізм контролю за військовими силами Росії на Кримському півострові?

Насамперед хотів би відзначити наступне. Між Україною та Росією укладена міждержавна угода щодо базування Чорноморського флоту. Внесення змін щодо Чорноморського флоту має регулюватися даною угодою і здійснюватись за відома України. В України є механізм контролю за будь-якою ситуацією, що суперечить положенням конвенції. Раніше були зафіксовані випадки порушення законодавства з боку деяких підрозділів Чорноморського флоту. У цих випадках Україною було вжито всіх необхідних заходів. Відверто кажучи, я не маю інформації щодо широкомасштабних планів на даний час в напрямку переоснащення Чорноморського флоту. Мова йде про збільшення кількості кораблів, їх відновлення тощо. Давайте поговоримо відверто. Якої небезпеки очікувати Україні з Чорного моря? Країни Чорноморського регіону – це країни, з якими Україна підтримує дружні відносини, а саме: Румунія, Болгарія, наш стратегічний партнер Туреччина, а також Грузія, з якою у нас дружні та братерські відносини. Ситуація, що склалася сьогодні, не вимагає якогось серйозного озброєння та оновлення. Безумовно, з часом військові боєприпаси, техніка та кораблі зношуються. І їх заміна або ремонт є природним. Питання Чорноморського регіону регулюються міжнародними угодами. Сьогодні між країнами Чорноморського регіону на належному рівні триває діалог та діють двосторонні угоди. Термін перебування Чорноморського флоту було подовжено до 2042 року. Давайте зачекаємо. Почекаємо не до 2042 року, а до 2017 року. Подивимося тоді, що відбуватиметься в світі і як він виглядатиме. Якщо Чорноморському регіону буде щось загрожувати, тоді й будемо шукати спільні шляхи їх подолання.

«21-ше століття»: Останнім часом в певних колах в Росії та Україні обговорюється питання статусу Криму, публікуються статті щодо незаконної передачі Хрущовим Кримського півострова Україні. Відзначається, що це все - спекуляції. Якщо ми візьмемо це все до уваги, то наскільки є можливою будь-яка зміна статусу Кримського півострова?

Відповідь: Кримська Автономна Республіка – невід’ємна частина України і надалі буде нею залишатися. Цей статус визначається не тільки Законом про статус Кримського півострова, але й двосторонньою Угодою між Україною та Російською Федерацією. Кордони України були визнані Росією. Винесення питання щодо статусу Криму на обговорення є неможливим. Окрім цього, нарешті за результатом перемовин, що тривали 20 років, була підписана Угода щодо демаркації кордону між Україною та Росією. Як за часів Радянського Союзу визначалися лінії кордону, Ви теж чудово знаєте. Їх формування – дуже складний процес. Тільки подумайте, лінія кордону між двома державами проходить через село, розділяючи його при цьому навпіл. Як можна це врегулювати? Половину села приєднати до однієї країни, а половину – до іншої? Ми ж не можемо в селі провести референдум з цього питання. Це стосується не лише кордону між Україною та Росією, в географії колишнього Радянського Союзу проблеми із визначенням кордонів – досить болючі питання. Дипломати двох країн, експерти досить тривалий час працювали в напрямку врегулювання цієї проблеми і, нарешті, було здійснено демаркацію лінії кордону. Якщо ми знову повернемося до питання Криму, то я розцінюю намагання деяких політичних сил Росії знову винести це питання на порядок денний як піар. Російське керівництво щоразу змушене пояснювати, що такі думки не є офіційною заявою та не відображають позицію уряду.

Крим має досить складну структуру. Я навіть не можу точно сказати, скільки там зараз проживає національностей. В Криму проживають представники різних народностей та етнічних груп. Найбільш чисельними серед них є росіяни, українці та кримські татари. Розпочинати відлік історії Криму з часів Хрущова - не правильна позиція. Півострів був переданий Україні не через політичні, а економічні причини.

Керівництво України сьогодні приділяє Криму велику увагу. Ми дуже добре знаємо проблеми Криму. В регіоні, що має важливий потенціал, протягом багатьох років існували різні проблеми, наприклад, земельне питання залишається актуальним і сьогодні. Маємо зазначити, що існують проблеми кримських татар, які необхідно вирішити. Я знаю, що керівництво Криму сьогодні дуже добре працює в цьому напрямку. Я переконаний, що через 5 років Крим буде вже іншим. І тоді забудуть вислів «статус Криму». Ви також знаєте, що відразу ж після проголошення Україною незалежності, тодішній Президент Леонід Кравчук, запросив кримських татар повернутися на свою батьківщину. Звичайно, ми знаємо проблеми, які виникають на цьому шляху. Ми розуміємо, що 66 років тому було скоєно людський злочин. Люди втратили все. Ми відвідували м. Бахчисарай, місця, де було відновлено мечеті, будівлі, що мають історичну цінність. Наразі функціонує Культурний центр для кримських татар, побудовані школи для них. Звичайно ж за сприяння Туреччини. Однак, є і певні проблеми. Протягом багатьох років земля перебувала у власності когось. Люди, що повернулися назад з бажанням поселитися на своїй землі, стикнулися із проблемами. Потрібно вирішити, хто правий у цій ситуації, а хто – ні. І вирішити це найближчим часом дійсно досить складно, адже протягом багатьох років не було зроблено потрібних кроків для врегулювання цієї проблеми. З роками почали накопичуватися проблеми. Як тільки починають вирішуватися проблеми, дають про себе знати колишні образи. Нам кажуть: «Ви 10 років не дозволяєте побудувати Велику мечеть». Не ми є тими людьми, хто не вирішує це питання. Ми кажемо: «Дайте нам трохи часу, ми ознайомимося із ситуацією та вирішимо проблему». Дуже багато зафіксовано випадків незаконного привласнення землі. Дуже багато спекулюють на цих проблемах. Однак, я заявляю, що ми врегулюємо ці проблеми. Коли з офіційним візитом прибув міністр Давутоглу, то він дуже довго спілкувався із Рефатом Чубаровим. Я поділяю біль цих людей і намагання швидко розв’язати проблеми, які досить тривалий час не вдавалося вирішити. Наразі за сприяння Туреччини вирішуються деякі питання. І в цьому напрямку турецьке Агентство співробітництва та розвитку активно працює в регіоні.

21. століття: Як Ви можете охарактеризувати економічну складову взаємовідносин між Україною та Туреччиною?

Відповідь: У 2008 році обсяг торгівлі між Україною та Турецькою Республікою становив 6,583 мільярдів доларів. Це – важлива цифра. Варто також брати до уваги, що тут немає енергоносіїв. Туреччина – є другою країною за обсягом нашого експорту. І це полягає не лише в тому, що ми продаємо найбільше продукції Туреччині. Важливим елементом в цьому є те, турецькі бізнесмени закуповують продукцію в Україні, а потім перепродують її в треті країни. Туреччина для нашої продукції відіграє роль і споживача, і транзитної країни. У 2009 році обсяг торгівлі скоротився приблизно до 4,5 мільярдів доларів. Однак, у цьому році спостерігається 50% зростання в обсязі торгівлі між нашими країнами. Ця цифра вказує на те, що обсяг торгівлі зростатиме й надалі та досягне докризового рівня. В основному ми експортуємо до Туреччини метал та продукцію хімічної промисловості. Туреччина, в свою чергу, експортує до нас автомобілі, текстиль, техніку, тобто вже готову продукцію. Наше завдання – також продавати Туреччині вже готову продукцію. Ми знаємо, що Туреччина – країна з високим рівнем конкуренції на ринку. Однак, ми продовжуємо роботу в цьому напрямку. Я вірю в те, що найближчим часом готова українська продукція буде представлена на турецькому ринку. Думаю, що із створенням зони вільної торгівлі обсяг торгівлі між нашими державами зросте в двічі. Сподіваюся, що наші відносини будуть розвиватися і в інших сферах. Коли міністр Давутоглу перебував в Україні, він дуже добре охарактеризував геополітичну ситуацію, в якій ми перебуваємо сьогодні: коли ми дивимося на карту, то бачимо, що геополітичне та географічне положення України і Туреччини утворює стрілу, навколо якої розташовується весь Чорноморський регіон. Бажаний транспортний коридор в регіоні проходить через Україну та Туреччину. Ми можемо спрацювати в сфері будівництва нафтогазопроводів. Україна може реалізувати це будівництво і ми хочемо взяти участь у проектах Туреччини. В галузі оборонної промисловості ми маємо гарні технології щодо будівництва літаків та пароплавів, виготовлення танків. Ми продовжуємо перемовини з Туреччиною щодо співробітництва в цих сферах. На мою думку, основу нашого стратегічного партнерства утворюють принцип взаємодопомоги, економіка та культура. Щодо великих турецьких компаній слід зазначити, що в сфері будівництва такі турецькі компанії, як «Догуш» та «Аларко» займаються будівництвом міжнародного аеропорту в м. Бориспіль; будівельна компанія «Онур» будує автомобільні шляхи; «Тюрксель» (в Україні «Life»)займає досить важливу позицію на українському ринку зв’язку. Офіційна статистичні дані показують, що рівень турецьких інвестицій в Україні досить низький. Насправді ж обсяг інвестицій перевищує 2 мільярди доларів.

Існує великий потенціал для розвитку відносин між нашими країнами. Якщо в цьому році відбудеться офіційний візит Прем’єр-міністра Турецької Республіки до України та буде сформовано Раду стратегічного партнерства, я сподіваюся, що тоді ми отримаємо більш конкретні здобутки.

 

«21-ше століття»,

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux