Портал в режимі тестування та наповнення
Сергій Корсунський: «Південний Енергетичний Коридор: бути чи не бути»
Опубліковано 21 жовтня 2010 року о 17:33

В останні роки дискусія щодо майбутнього Південного Енергетичного Коридору, яким передбачається об’єднати багатий на нафту і газ Каспійський регіон та сусідні країни з європейськими споживачами, пройшла довгий шлях від теоретичних міркувань до практичних кроків.

Європа, як безпосередній споживач, визначає його «третьою складовою частиною» енергетичного маршруту Схід-Захід як «Набукко плюс», а Російська Федерація, як виробник продукції, розглядає його у формі «Південного потоку». Призначення Південного коридору полягає у доповненні північного маршруту, що складається з «Північного потоку» та трубопроводів «Ямал-Європа», а також центрального коридору, що проходить через українську газотранспортну систему. Говорячи про Південний коридор, споживачі та виробники сходяться на думці, що Туреччина відіграє в цьому питанні вирішальну роль.

Схоже, що є всі необхідні передумови для того, щоб зробити європейську версію південного маршруту реальністю. Великі запаси нафта та газу є в Азербайджані, Ірані, Іраку та Туркменістані. Південна та Центральна Європа займається пошуками додаткових джерел постачання. Вже створені доступні технології та є фінансові ресурси. І все ж таки просування в цьому напрямку відбувається із швидкістю равлика. Чому?

Відповідь знаходиться в геополітичній площині. Наявність каспійського газу на Балканах - не бажана ситуація для «Газпрому». Використовуючи свої давні традиційні відносини з країнами-споживачами в регіоні, російський гігант використовує будь-яку можливість для того, щоб мобілізувати максимальну підтримку конкуруючому «Південному потоку». Звичайний аргумент щодо так званої «недостатньої стабільності та непередбачуваності» «транзитних держав» (читати Україна) більше не спрацьовує, тому був обраний ще один підхід. Вони говорять, що немає газу для «Набукко». Проте, немає газу й для «Південного потоку» - інакше навіщо б «Газпром» звертався до Азербайджану та Туркменістану із проханням продати весь наявний газ Росії? На мою думку, реальна проблема з «Набукко» полягає у відсутності політичної волі, а не газу. Нещодавно було оголошено, що інвестиційне рішення щодо «Набукко» знову було відкладено до 2011 року. Це погано.

В Україні ми переживаємо ту ж саму нескінченну історію. Європейські держави, як правило, дуже швидко реагують, коли справа стосується критичних висловлювань і надто повільно реагують, коли мова йде про затрати, зусилля та грошові інвестиції для участі в оновленні проектів української газотранспортної системи. І це відбувається не зважаючи на той факт, що така модернізація, у разі необхідності, дозволить безпосередньо вирішити проблему збільшення обсягів поставок російського газу до Європи.

Якщо нафтопровід «Набукко» буде побудовано, то і так величезне значення Туреччини в Євразії ще більше зросте. Нафтопровід «Баку-Тбілісі-Джейхан»; «Набукко»; можливі з’єднувальні шляхи до Греції, Італії та Болгарії, а також нафтопровід «Самсун-Джейхан» (у разі, якщо буде збудований) перетворять Туреччину в основний транзитний центр транспортування вуглеводнів. Я, зокрема, думаю, що, у разі якщо транзитні можливості Туреччини в напрямку перевезення вантажів будуть в повній мірі реалізовані та доповнені новими автомобільними і залізничними дорогами, що проходитимуть по території країни, політики багатьох європейських столиць будуть дивитися на європейські прагнення Туреччини по іншому.

У той же час, більшість експертів міжнародного класу вважають, що у разі будівництва «Південного Потоку» не буде «Набукко». У такому разі, на додаток до геополітичної втрати для Туреччини, прибережні держави Чорного моря скоро будуть мати справу з екологічно небезпечними та економічно невиправданими проектами, що споживають багато ресурсів. Чорне море – водосховище 3 мільярдів тонн сірководню – легкозаймистого та надзвичайно отруйного газу, який при змішуванні з повітрям є вибухонебезпечним.

Що стосується економіки «Південного потоку», слід взяти до уваги останні події на європейському газовому ринку, зріджений природний газ, що постачається з Катару, Тринідаду і Тобаго, продається іноді на 30-40% дешевше, ніж російський. Тому не дивно, що європейські споживачі вже звернулися до «Газпрому» з проханням переглянути довгострокові контракти. Величезні запаси сланцевого газу в США незабаром можуть перетворити цю країну з імпортера на експортера природного газу, що робить зріджений природний газ ще більш привабливим для Європи. Вуд та Маккензі повідомляють, що лише за 6 місяців ц.р. 21 мільярд доларів було інвестовано в розробку сланцевих газових родовищ. Кому через 4-5 років будуть потрібні газотранспортні системи «Південний Потік» чи «Набукко»?

Прийшов час зробити Південний коридор у його європейському баченні реальністю. Модернізація української газотранспортної системи та будівництво «Набукко» буде економічно ефективною та екологічно безпечною відповіддю на потреби Європи; а «Самсун-Джейхан» стане відмінним рішенням для перевантаженого Босфору. У цьому випадку виграють всі.

 

Тудейз Заман,

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux