Портал в режимі тестування та наповнення
Я щасливий дипломат
Опубліковано 04 червня 2009 року о 13:01

Інтерв'ю газеті «Сабах»

Сергій Корсунський, який протягом року перебуває на посаді Посла України в Туреччині, та його дружина розповіли, що їм дуже подобається Туреччина, а також сказали: «Нам справді пощастило».

Подобаються турецькі страви

Послу України в Туреччині Сергію Корсунському та його дружині Любові Корсунській подобаються турецькі страви. На їхню думку, звичаї та традиції Туреччини схожі на українські. Посол вражений Анкарою. З ним ми поговорили на чимало тем.

Місто, яким можна пишатися

Сергій Корсунський розповів, що вперше відвідав Анкару в 2006 році. Вдруге приїхав минулого року вже як посол. Він сказав, що Анкара дуже змінилась за цей час, а також зазначив: «Тут є все, щоб мешканці Анкари могли пишатися своїм містом. Нам пощастило, що ми працюємо в Анкарі».

«Нам пощастило тут працювати»

Ми розмовляли з Послом України в Туреччині Сергієм Корсунським та його дружиною Любов‘ю Корсунською в їхній резиденції в районі Дікмен. Подружжя каже, що їм дуже подобається в Туреччині: «Нам пощастило тут працювати».

Посол та його дружина вражені Туреччиною… Їм подобається турецька кухня, а звичаї та традиції Туреччини, на їхню думку, схожі на українські. Їх вразило культурне розмаїття тих міст, які вони відвідали – Антальї, Бурси, Кападокії, Трабзону. До Анкари у них особливі почуття. Вони слідкують за турецьким футболом, а енергія вболівальників видається їм «надзвичайною». Вони звикли пити чай… У дікменській резиденції Посла України Сергія Корсунського та його дружини Любові Корсунської ми говорили про їхні враження від Туреччини та приватне життя.

Ви були раніше у Туреччині?

Сергій Корсунський: Так, вперше я відвідав Анкару в 2006 році. Дружина вперше приїхала до Антальї у 2007.

Чи змінилося місто з моменту Вашого першого візиту?

СК: Дуже змінилося. Анкара стала більш комфортною та красивою. Тут є все, щоб мешканці Анкари пишалися своїм містом. Нам пощастило тут працювати.

Що вам було відомо про Анкару до приїзду сюди?

Любов Корсунська: Коли стало відомо про наше призначення до Анкари, знайомі з сумом сприйняли цю новину. Анкару так описували, наче ми їдемо до пустелі. Казали, що нам буде не вистачати українських парків та зелені. Але ми приїхали сюди (до Дікмену) надвечір і побачили гарно підсвічену зелену долину. Ми були щасливі. Докладається багато усиль, щоб місто було зеленим і чистим. Люди ставляться до міста з любов‘ю. Всього цього достатньо, щоб пишатися.

Чи відрізняються країни, де ви працювали раніше, від Туреччини?

СК: Коли я з Міністром закордонних справ України говорив про своє призначення до Туреччини, він сказав: «Ти один з найщасливіших українських дипломатів». Справді це так. Раніше я працював в Ізраїлі та Америці. Всі ці країни мають цікаве минуле та багату культурну спадщину. Але з точки зору природної краси та історії Туреччина більш багата.

Де в Туреччині вам вдалося побувати?

СК: Ми побачили і чорноморське і середземноморське узбережжя Туреччини. Відвідали Кападокію, Анталью, Муглу, Ізмір, Бурсу. Нас вразили ці місця.

За той час, що ви тут, чи вивчили ви властиві Туреччині традиції та звичаї?

СК: Нас дуже вразила турецька гостинність. Де б ми не були, ми всюди бачили щирість. Наш офіційний статус був неважливим. Люди поводилися щиро, від серця. Гостинність властива, як турецькому, так і українському народу. Це нас зближує. І в нашій країні в кожному домі вас зустрінуть з такою ж теплотою. А ще тут ми звикли до численних чаювань.

Раніше ви не пили багато чаю?

СК: Ні, зовсім ні.

Що ви думаєте про турецькі страви?

СК: Є чимало страв, які нам подобаються. Наприклад, овочеві. Кожен регіон має свою особливу кухню. Так з Трабзону неможливо поїхати, не скуштувавши хамсу.

ЛК: Мені подобається вивчати старовинні рецепти та порівнювати їх з українськими. В Чорумі ми купили книгу рецептів хетського періоду.

А які ваші стосунки з кухнею?

СК: Якщо ви подивитесь на мене, то зрозумієте, що моя дружина гарно готує. Вона намагається готувати корисні для здоров‘я страви.

А ваш чоловік допомагає вам на кухні? Деякі жінки не хочуть, щоб їхні чоловіки заходили на кухню…

ЛК: Він заходить на кухню, щоб готувати. Є деякі його власні рецепти. Наприклад, гарно готує м‘ясні страви. Але коли він заходить до кухні, я виходжу. Тому що у нас обох лідерські якості. Отже або він, або я. В Україні кажуть: «На кухні не може бути двох господарок».

СК: Але я працюю дуже чисто. Як в операційній.

Яка найбільш виразна риса турків?

ЛК: Ми люди світу і не поділяємо людей на раси. Але турки за кермом відрізняються (посміхається)

Яким чином?

ЛК: Вони їдуть так, начебто це на даний момент найважливіша справа їхнього життя.

Україна не має асоціюватися зі статевим потягом

Минулого тижня молоді українські дівчата організували акцію протесту проти турецьких чоловіків… Як Ви це розцінюєте?

СК: Традиційно в українському суспільстві жінка відіграє важливу роль. У Древній Русі першою прийняла християнство жінка на ім’я Ольга. Ніколи в українській сім’ї жінка не була придатком чоловіка, а завжди мала значне становище в родині. Тому, якщо жінки стають об’єктом виключно статевого потягу, вони завжди виступають проти цього. Нещодавно жінки згуртувалися проти тих чоловіків, які приїжджають в Україну з метою розваг сексуального характеру. Протести були організовані з метою упередити зображення України як виключно країни, придатної для секс-туризму. Поміж декількох країн згадувалася й Туреччина. Ми як Посольство не думаємо, що турецькі чоловіки відвідують Україну виключно з цією метою.

Що Ви думаєте про турецьких жінок?

СК: 20% професорського складу турецьких університетів становлять жінки. Водночас, інші 20% жінок у Туреччині навіть не мають середньої освіти. Мені відомо, що певний час у Туреччині прем’єр-міністром була жінка. Проте кількість жінок у парламенті незначна. Це не дуже добре, але в Україні така ж ситуація. В жодній розвинутій країні ви не побачите жінок на задньому плані.

ЛК: Я познайомилася тут з багатьма жінками. Деякі з них, які закінчили університет, після заміжжя не працюють. Вони мають значний потенціал, але не користуються ним. Ми хотіли, щоб наші дві дочки жили в тому середовищі, яке вони самі собі створять.

Чим займаються Ваші дочки?

ЛК: Наша старша дочка заміжня та живе в Америці. Маємо трьохрічну онуку. Молодша навчається на відділенні зв’язків з громадськістю Ізмірського економічного університету.

Це її вибір навчатися в Туреччині?

Так. Вона закінчила в Україні ліцей із золотою медаллю і могла обрати будь-який вищий навчальний заклад. Та вона обрала Туреччину.

Треба тримати себе у формі

Скільки часу Ви одружені?

25 років.

Чому Ви завдячуєте такий великий термін? Великому коханню?
СК: Смачним обідам (сміється).

Значить Ви знаєте вислів про те, що «шлях до серця чоловіка пролягає через його шлунок»?

СК: В Україні також використовують цей вислів. Звичайно між нами є кохання. Ім’я моєї дружини саме й означає «кохання».

ЛК: Головне, щоб подружжя виявляло інтерес один до одного. Ми завжди проявляли взаємну турботу. А якщо дружина не працює, це завдає шкоди шлюбові. Тому що тоді жінка не реалізовує себе. Я працювала навіть тоді, коли мої діти були маленькими. Завдяки роботі я тримаю себе у формі. Наразі я не працюю, але продовжую реалізацію моїх проектів.

Що за проекти?

ЛК: Я здійснюю в Україні проект з освіти обдарованих дітей. Налагодила контакти з турецькою стороною. Досліджую, що тут робиться для розвитку здібних дітей. Окрім того, я здійснюю дослідження на предмет самовдосконалення людини та здорового способу життя. У майбутньому планую випустити книгу з цієї тематики. Разом з тим, я записую свої враження від місць, які відвідую.

«Енергії вболівальників вистачило б для роботи електростанції»

Чим Ви цікавитеся?

СК: Я люблю спорт. Граю у футбол. Кожні вихідні дні дипломати грають поміж собою. З польським послом у нас «гра честі» (сміється). Окрім того, я досліджую історію християнства та країн, де працюю. Пишу книги з цієї тематики. Оформлення моєї першої книги зробила дочка.

Добре, як ви реалізовуєте в Туреччині свою тягу до футболу? Як Ви розцінюєте чемпіонство «Бешикташу»?
Я не можу нічого сказати про «Бешикташ», оскільки кольори нашого прапору такі ж, як у «Фенербахче». Але турецькі вболівальники це щось надзвичайне. 20 травня я був на фінальному матчі Кубка УЄФА. Український клуб тоді переміг німецький. Посеред вболівальників на трибунах було багато людей у синьо-жовтій формі. Я думав, що то наші, але виявилося, що вони вболівальники «Фенербахче». Вони вболівали за Україну краще, ніж наші. Їхньої енергії на стадіоні вистачило б для роботи електростанції.

«Сабах»,

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux